Психологічна освіта в Університеті Ушинського

Facebook Instagram Youtube   

Далеко не кожний вищий учбовий заклад, де викладається та розвивається психологія, має такий Зал Слави фахівців, що заклали в ньому фундамент знань та традицій. В Університеті Ушинського – це справжні корифеї вітчизняної та світової психології, великі вчені.

Кафедри сучасного соціально-гуманітарного факультету Університету Ушинського беруть свої витоки з 1920 року, тобто з моменту створення на базі Учительського інституту та інших навчальних закладів Одеського Інституту Народної Освіти (ІНО). Тут було організовано кафедру психології. Її очолював видатний вчений, психолог Микола Миколайович  Ланге. Слід зазначити, що Ланге особливу увагу приділяв створенню при учбовому закладі лабораторій експериментальної психології. Так, завдяки його плідній діяльності вони були організовані при кафедрі психології в ІНО.

lange

Микола Миколайович Ланге

Специфічною особливістю лабораторії професора Ланге було те, що серед вітчизняних лабораторій саме в ній вперше ставились і вирішувалися суто психологічні завдання. Вона переслідувала мету розвитку психології як об’єктивної науки і викладання її як навчальної дисципліни. Задля реалізації останньої в лабораторії проводилися практичні заняття за курсами загальної, експериментальної та педагогічної психології. Вона також використовувалася для психологічних досліджень викладачів університету і дослідницьких робіт студентів.

У 1921 році, після смерті Миколи Ланге, кафедру психології в ІНО очолив Сергій Рубінштейн. Він брав активну участь у створенні нової системи освіти, в реорганізації університетів України в інститути народної освіти. Дуже короткий період завідування кафедрою не дозволив професору Рубинштейну втілити в наукове життя багато задумів, які мали інноваційне значення. Виїхавши згодом з рідної Одеси, Сергій Леонідович продовжив наукову діяльність в Петербурзі. Отримавши нові можливості, він став ученим світового рівня і основоположником цілої школи. Сформульований ним "Принцип єдності свідомості і діяльності" дозволяє сучасним психологам, вивчаючи поведінку і діяльність, відкривати об'єктивні закономірності психіки.

rubinshteyn

Сергій Леонідович Рубінштейн

Пізніше кафедру психології очолив Євген Шевальов, кваліфікований психіатр, учень і послідовник видатного вченого, академіка Володимира Бехтєрева. Професор Шевальов, вихований на засадах нейрофізіології, впроваджував плідні ідеї вчення про вищу нервову діяльність. Він домігся викладання психології на всіх факультетах ІНО. Саме тоді інтенсивно відбувався процес зближення психології з іншими галузями науки, наприклад з педагогікою, психіатрією, фізіологією, невропатологією,судовою експертизою. Кількість слухачів предмету психологія різко збільшилася. Науково-дослідна робота швидко розвивалася. Було опубліковано багато різноманітних досліджень, які знайшли відгук у вітчизняній та закордоннійнауковій літературі. Праці одеських психологів збагатили психологічну науку країни.

Про Євгена Шевальова написано непростимо мало. Він народився в Одесі в дворянській сім'ї. Закінчив Рішельєвську гімназію, а в 1906 році - з відзнакою медичний факультет Новоросійського університету (перший
випуск медиків). Великий вчений, блискучий педагог, вихованець професора Бехтерєва в 1923 році був обраний професором кафедри психіатрії Одеського Мединського Інституту. Саме Шевалёв організував в
Одесі першу психіатричну клініку. У нього було понад 100 наукових робіт, він користувався повагою і любов'ю студентів, лікарів, був популярним у населення. А ще Шевальов був справжньою Людиною і став Праведником Миру. У роки Другої світової війни він з дружиною Євгенією Никодимівною й сином Андрієм рятував євреїв. Професор знав, що німці розстріляли всіх душевнохворих євреїв в лікарнях Києва, Вінниці, Херсона,
Миколаєва. Він з колективом і родиною переписав всі картки, змінив національність і історії пацієнтів.

За кілька годин до звільнення Одеси в психіатричну лікарню увірвалася розстрільна команда на чолі з нацистським офіцером. Назустріч їм вийшов гордий та в кращому своєму костюмі професор Шевальов. Бездоганною німецькою мовою він попросив окупантів покинути приміщення, тому що там не залишилося психічно хворих. Він сказав, що всіх вилікував, але надає їм притулок і відповідає за кожне життя перед самим Господом Богом. Німецький офіцер був вражений силою волі і логікою професора. В цей час його відволікли звісткою про підходи визвольних військ, тож нацист пішов звідти. Таким чином, Євген Олександрович врятував всіх душевнохворих клініки. У 1946 році Шевальов помер - його серце не витримало жахливих перевантажень військового часу. Йому належать слова: «Святе життя у всіх його видах і найбільше - людські переживання, людська думка, якщо
тільки вони щирі. Визнання святості життя - це основа, першоджерело моралі». Пишаємося, що Євген Шевальов працював в нашому вишу і започаткував в наших стінах не тільки науковий фундамент, а й життєві та професійні цінності.

shevalyov red

Євген Олександрович Шевальов

У 1930 році після реорганізації ІНО і створення на його базі кількох інститутів керівником кафедри психології (спочатку в Інституті профосвіти, а згодом — у Педагогічному інституті) став великий вчений, видатний дослідник сприйняття простору й часу Давид Елькін, якому вдалося згуртувати молодих вчених у працездатний колектив, розгорнути з ними велику науково-дослідну та педагогічну роботу з психології. У цей період дослідні пошуки кафедри здійснюються за трьома напрямами: 1) загальна психологія; 2) дитяча та педагогічна психологія; 3) історія психології. Багато праць викладачів кафедри публікувались у російських, українських, а також румунських, німецьких, французьких та італійських виданнях. Численні дослідження в галузі психології часу принесли кафедрі широку популярність за межами держави.

Загалом психологи Педагогічного інституту надрукували велику кількість праць, які відображали різні емпіричні дослідницькі дані отримані в експериментальній лабораторії. У роки Великої Вітчизняної війни лабораторію було зруйновано окупантами, після визволення Одеси її відбудували й значно розширили. Лабораторія розміщувалася на третьому поверсі в головному корпусі інституту, за адресою вулиця Старопортофранківська, 26.

Важливим напрямком діяльності кафедри виступала її активна участь у розробці навчальних та методичних посібників. Члени кафедри були співавторами підручника з психології для педагогічних інститутів України, який потім витримав три видання. Перше видання підручника було відзначено премією ім. К.Д. Ушинського.

Сам Давид Елькін, який почав свою наукову діяльність з досліджень часових  та просторових відносин у дітей, особливостей будування ними часової перспективи та ретроспективи, зробив чимало наукових та експериментальних досліджень . В праці «Коло тимчасових понять школяра» він робить спробу визначити відношення між безпосереднім сприйняттям часу та розвитком кола часових понять і уявлень. Результати інших експериментальних досліджень відбилися в публікаціях «Про сприйнятті тимчасових відносин у дитини», «Часові уявлення сучасного школяра», «Особливості часової перспективи школяра», «Про репродукцію рухів у дітей». Окрім того, Д.Г. Елькін та його команда займалися діагностикою інтелекту та розумової працездатності. Матеріали цих досліджень наведені в роботах «Про вивчення розумової працездатності», «Спроба обстеження розумової працездатності учнів». У своїх психологічних дослідженнях Елькін широко застосовує відомі на той час методи: тестування, анкетування, опитування, але головним серед них залишається експериментальний метод із використанням вербального звіта статистичної обробки.

elkin

Давид Генріхович Елькін

У 1955 році з переходом Давида Генріховича Елькіна на роботу до Одеського державного університету кафедра психології була об’єднана з кафедрою педагогіки, яку очолював С.Ф. Збандуто і отримала назву «Педагогіки та психології». Слід відзначити, що після об’єднання кафедра не втратила себе як структурний підрозділ. Викладачі згуртувалися та створили секцію психології, на яку було покладено викладання психологічних дисциплін.

У цей період Одеський педінститут розширює співробітництво з різними науковими установами системи АПН та провідними університетами: Московським університетом ім. М.В. Ломоносова, Академією педагогічних наук, Науково-дослідним інститутом педагогічної та вікової психології (м.Москва) та Інститутом психології (м. Київ). До речі, останній інститут очолював випускник нашого університету Віталій Іванович Войтко, який згодом став членом-кореспондентом АПН України

Нове життя кафедра психології отримала в 1967 році, завдяки ініціативі та старанням учня Давида Елькіна, доцента Віктора Омеляновича Котова-Хроменко (1924-1978 р.р.). Ветеран Великої Вітчизняної війни, нагороджений багатьма орденами і медалями, він став завідуючим кафедрою та дав плідний поштовх її подальшому розвитку.

Віктор Котов-Хроменко був надзвичайно обдарованою особистістю, талановитим науковцем, цікавим співрозмовником, доброю порядною людиною, а також поетом. Він заохочував талановиту молодь до наукової роботи, багато спілкувався з нею.

Наукова робота кафедри проводилася за напрямами: психологічні засади процесу навчання і керування навчальним процесом; критерії оцінки ефективності навчання у різних формах навчального процесу; проблеми мотивації діяльності тощо. Члени кафедри брали активну участь у роботі всесоюзних конгресів психологів, наукових конференціях, симпозіумах. Результати досліджень висвітлювалися на республіканських та міжнародних конференціях психологів, а також в різних виданнях. Саме тоді кафедра почала інтенсивно працювати над проблемою психологічних основ програмованого навчання. З цієї проблеми було проведено декілька міжнародних наукових конференцій. При кафедрі було створено першу в нашій державі науково-дослідну лабораторію програмованого навчання під керівництвом Віктора Котова-Хроменка, яка зосередилася на психолого-педагогічних засобах керування процесами навчання. У складі співпрацівників лабораторії поряд із членами кафедри працювали колеги з інших кафедр інституту – доценти Г.Ф. Альохіна, Б.Р.Мукмінов, В.М. Табачнік, М.М. Альперін, технічні працівники Ю.Ф.Подинець, С.Г. Клопот та інші. Також слід підкреслити, що результати наукової діяльності коллективу лабораторії Педагогічного інституту з проблем програмованого навчання заклали фундамент для створення основ дидактичного тестування. Ця обставина теж послужила певним поштовхом до активізації розвитку психологічного інструментарію дидактичного тестування. Активно працювало студентське наукове товариство при кафедрі. Щомісячно проводилися засідання студентського наукового гуртка. Кафедра була загальноінститутською: її викладачі читали лекції з загальної, а також вікової та педагогічної психології перед студентами всіх факультетів.

Після Котова-Хроменка в різний час кафедру очолювали кандидат психологічних наук, доцент Лариса Михайлівна Безотосна, кандидат психологічних наук, доцент Ірина Олексіївна Меліхова, доктор психологічних наук, професор Ольга Павлівна Саннікова. На кафедрі працювали: доктор психологічних наук, професор  Г.З. Бєдний, кандидати психологічних наук, доценти Т.М.Баларіч, Л.В.Вишньова, Р.О.Тимошенко, Н.С.Уфаєва, старші викладачі А.Г.Медвецька, викладачі С.М.Симоненко, А.В.Сергєєва, М.А.Осташева, О.Р.Боделан, А.В.Массанов, М.М.Тепляков, І.Р.Маліч, Н.П.Галкіна, З.Н.Курлянд, Т.М.Чебикіна та інші. Молоді викладачі направлялися для навчання в аспірантурі до Москви та Києва (О.П. Саннікова, М.А. Осташева, С.М. Симоненко, А.В.Массанов).

Важливо відзначити, що підготовку фахівців-психологів у вищих навчальних закладах держави здійснювали до 1980-х р.р. дуже обмежено, переважно задовольнялися потреби у викладацькій роботі. Лише в 1970-х р.р. починає інтенсивно розвиватись інженерна психологія (у зв’язку з певними космічними успіхами), військова психологія, психологія праці, активно створюються різні науково-практичні лабораторії, центри. Наприклад, організовуються медико-психологічні, судово-психологічні, трудові експертизи, центри профорієнтації. Вище зазначені обставини гостро поставили питання про підготовку практичних психологів.

Знайомство з різними зарубіжними психологічними службами та системою підготовки психологів-фахівців показало, що наша країна недостатньо приділяла уваги підготовці саме практичних психологів. Ці питання часто обговорювалися на з’їздах психологів, міністерствами й відомствами, відповідальними за вирішення цієї проблеми.

Саме в цей період Олексій Якович Чебикін, який вже на той час мав певний авторитет у психологічному середовищі фахівців, розробив перший експериментально-навчальний план підготовки практичних психологів на базі факультету початкових класів. У 1987 році цей план був затверджений у Міністерстві освіти СРСР заступником міністра, доктором психологічних наук Володимиром Шадриковим. На той час таку підготовку почали реалізувати лише два ВНЗ – Московський педагогічний університет і Одеський педагогічний інститут. Буквально через рік ця кількість закладів суттєво збільшилася.

В Одесі в педагогічному інституті, що трохи пізніше став Університетом Ушинського, на першому етапі відповідальність за підготовку практичних психологів покладалася на кафедру теорії і методики практичної психології (на той час вона мала іншу назву). Перший набір складав 25 студентів, з кожним роком ця кількість збільшувалася.

Навчальні плани розроблялися під керівництвом Олексія Яковича Чебикіна та враховували як вітчизняний, так і зарубіжний досвід. Крім загально-психологічних основ, студенти одержували і практичну підготовку. Особливо це торкалося психодіагностики, використання різних технологій, розробки, розвитку та впровадження організаційно-ділових ігор, профвідбору, проведення різних видів психологічної експертизи, психокорекційних та виховних заходів з дітьми, які мають певні вади розвитку.

Одним із головних завдань у навчальному процесі передбачалось активне залучення студентів до науково-дослідної діяльності. З цією метою для студентів Олексієм Чебикіним був започаткований спеціальний курс «Основи наукових досліджень у галузі психологічної науки», в рамках якого проводилася підготовка курсових і дипломних робіт, науково-дослідних проектів. Особлива увага в діяльності психологічних кафедр приділялася професійному зміцненню кадрів. Проводилася велика робота серед студентської молоді щодо залучення її до наукової діяльності.

Починаючи з 1983 року, завдяки плідній науково-організаційній діяльності О.Я. Чебикіна за участю провідних учених АПН і АН нашої держави та інших держав щороку організовувалися конгреси, симпозіуми, конференції, семінари-наради, що одержали високу оцінку як в Україні, так і за кордоном. Серед таких найбільш вагомих форумів, слід відзначити наступні: Всесоюзний семінар-нарада «Психічна усталеність у професійній діяльності» (Одеса, 1983); Всесоюзний симпозіум «Навчальна діяльність та практика» (Одеса, 1984); Всесоюзна конференція «Емоційна регуляція навчальної та трудової діяльності» (Одеса, 1985); Всесоюзний симпозіум «Напрямки перебудови психолого-педагогічної підготовки вчителів» (Одеса, 1986); Всесоюзна конференція за участю зарубіжних вчених «Емоційна регуляція навчальної діяльності» (Одеса, 1987); Всесоюзна семінар-нарада «Психолого-педагогічні основи початкового чотирирічного навчання» (Одеса, 1988); Всесоюзнийсимпозіум за участю зарубіжних учених «Діагностика та регуляція емоційних станів» (Одеса, 1989); Всесоюзна конференція за участю зарубіжних учених «Проблеми емоційного і раціонального в дидактиці» (Одеса, 1990); Міжнародна конференція «Перспективні системи та технології навчання» (Одеса – Відень, 1993); Міжнародний симпозіум «Психологія підприємства» (Одеса, 1995), «Проблема емпатії у психології» та «Візуальне мислення і творчість особистості» (Одеса, 1995); Республіканська конференція «Психологічна освіта в системі вищої школи України» (Одеса, 1998); Міжнародний конгрес «Стреси в повсякденному житті дітей» (Одеса, 2000); Міжнародна науково-практична конференція молодих науковців «Психологія сучасності: наука і практика» (Одеса, 2003); Науково-практична конференція «Психологія особистості: досвід минулого – погляд у майбутнє»(Одеса, 2004); Науково-практична конференція «Гендерна освіта у вищих навчальних закладах України» (Одеса, 2004); Конференція «Актуальні проблеми психологічної підготовки в системі вищої школи» (Одеса, 2005). Кожен з цих наукових заходів збирав понад 200 учасників не тільки з тодішнього СРСР та молодої України, а також з Німеччини, Польщі, Чехії, балканських країн. Серед найбільш відомих учених-психологів, які приїздили щороку, можна назвати Л.М. Аболіна, В.К. Вілюнаса, В.І. Войтка, В.В. Давидова, Ю.М. Забродіна, Б.Ф. Ломова, Є.С. Романову, О.К. Тихомирова та інших. Всі матеріали конференцій публікувались у збірках статей та доповідей відповідно до вимог наукових видань.

Можна зазначити, що проведення цілої низки таких наукових заходів послужило певним поштовхом активного розвитку психологічної науки як в Одеському регіоні, так і в Україні в цілому. Залучення видатних психологів та співробітників наших кафедр, а також молоді до активної наукової взаємодії надавало можливість налагоджувати та підтримувати наукові зв’язки, обмінюватися досвідом, вступати в наукові дискусії. Викладачі, члени кафедр, пошукувачі та аспіранти пройшли серйозну науково-організаційну школу, кожен з них активно брав участь в організації та проведенні всіх цих заходів, підготовці збірників тощо. Запропоновані та втілені наукові форуми суттєво збагатили психологічну науку, підняли її авторитет і стали поштовхом до активізації,розширення наукових досліджень як у нашій державі, так і поза її межами.

Ще у 1980 році за ініціативою Олексія Чебикіна (на той час  - ще кандидата, а пізніше доктора психологічних наук), була створена кафедра педагогіки і методики початкового навчання. Вона виступила ініціатором започаткування професійної підготовки психологів, а саме практичних психологів. На різних етапах кафедра декілька разів трансформувалася: у 1987 році - у кафедру педагогіки і психології початкового навчання, у 2001 році її було розділено на дві – кафедру теорії та методики практичної психології і кафедру педагогічної та вікової психології. 

Спільно з АПН України при кафедрі психології була створена експериментальна школа-лабораторія (на базі загальноосвітньої школи № 122). Творчий колектив наукових співробітників (Т.О. Шевченко, Д.Н. Зельцер, І.Г. Головська, І.Д. Поспєлова, Н.Д. Хмель, Б.Р. Мукмінов, Л. Жукова та ін.) під керівництвом О.Я. Чебикіна розробляли експериментальну програму з геометрії для початкової школи. Ці дослідження проводилися спільно з творчими колективами, які працювали при Харківському національному педагогічному університеті (зав. лабораторією, доцент Ф.Г.Боданський) та НДІ загальної і педагогічної психології АПН СРСР (зав. лабораторією, академік В.В. Давидов). У межах цього проекту було підготовленота проведено низку науково-методичних семінарів та конференцій, а також серію статей та доповідей. Слід зазначити, що на той час така експериментальна лабораторія була третьою після Харківської та Московської шкіл-лабораторій, в межах яких велися системні дослідження за концепцією розвивального навчання.

На замовлення Міністерства освіти, НАН України, Міністерства оборони, підприємств, установ, членами кафедр, під керівництвом Олексія Чебикіна виконувалися різні науково-дослідні роботи, що мали важливе освітнє та прикладне значення. Це програми АПН «Психологічні основи чотирирічної початкової освіти на 1987-1991 р.р.», «Теоретико-методологічні проблеми емоційної регуляції пізнавальної активності», «Актуальні питання виховання особистості». З оборонної тематики це - «Ракита АН», «Рядно АН». А також: державна програма «Розробки системи корекції затримки психічного розвитку дітей шкільного віку в навчанні», міжнародна програма «Діти Чорнобиля. Вивчення емоційної сфери дітей, що постраждали від аварії Чорнобильської АЕС», міністерські програми «Розробки системипідготовки психологів в освітніх закладах України», «Підготовка вчителя до оцінки та корекції емоцій учнів» та інші.

На сучасному етапі викладачі та студенти кафедр інституту психології активно беруть участь у науково-дослідній діяльності в межах проектів «Молодий інвалід» та регіональної програми «Чужих дітей не буває», розробці науково-дослідної теми «Концепція системно-діяльнісного підходу до підготовки вчителя». Також слід зазначити, що як викладачі, так і студенти включені до роботи з проведення профілактичних заходів, наприклад, проект «Шкідливі звички»,«10 кроків», акції «За майбутнє без СНІДу», волонтерська праця в соціально-психологічних службах, телефонах довіри і т. ін. Можна відзначити, що сааме ці розробки виступили потужною причиною для активного залучення викладачів й студентів до науково-практичної роботи в галузі психології.

З 1989 року при Інституті почала працювати Спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських дисертацій. Вона успішно продовжує свою діяльність до тепер. В середньому за рік проходить захист десяти дисертацій. Це, певною мірою, сприяло підвищенню іміджу психологічної науки, її укріпленню та створенню платформи підготовки фахівців для самого університету. Нині на всіх кафедрах інституту психології до написання дисертаційних робот залучаються біля 50 аспірантів, докторантів та пошукувачів.

Університетом разом з АПН України (Південний науковий центр АПН України) у 1998 році було створено лабораторію з психодіагностики та психологічної корекції.

Наявність необхідного науково-педагогічного потенціалу, визнаний авторитет учених університету дозволив створити спочатку відділення психології, яке очолював на той час О.Я. Чебикін (1998 р.), а пізніше - факультет психології під керівництвом Н.Д. Хмель (2001 р.). В березні 2004 року було організовано Інститут психології, до структури якого увійшли факультети практичної психології (Н.Д. Хмель) та післядипломної освіти (О.П. Саннікова). Директором Інституту було обрано кандидата психологічних наук, доцента Наталію Дмитрівну Хмель.

Діяльність та розвиток інституту пов’язані з розвитком та створенням кафедр, які увійшли до його складу:

- кафедра теорії та методики практичної психології, яку очолював доктор психологічних наук, академік О. Я. Чебикін (тепер – кандидат психологічних наук, доцент І. М. Пивоварчик),

- кафедра диференціальної психології особистості (тепер - кафедра загальної та диференціальної психології) – доктор психологічних наук, професор О.П. Саннікова,

 - кафедра вікової та педагогічної психології (тепер – кафедра - кафедра психології розвитку та соціальних комунікацій) – доктор психологічних наук, професор С.М. Симоненко.